Парад планет сьогодні відміняється.
Згорілий Всесвіт блимає очицями…
Яремні вени тріскають, ламаються,
Кістки дзвенять розбитими дзвіницями.
Зіниці, мов під морфієм, лякаються…
Розхитує під тиском, під акордами…
І певно щось на світі і лишається –
Твоє тремтіння, не зігріте ковдрами…
Розлите небо давиться калюжами,
Розбиті ноги терпнуть у воді…
Міняймося з тобою, друже, душами?
Моя - в сітках, твоя – в чужій броні…
