Коли вже й справді нема чого чекати
і твоя зупинка покрита зубною емаллю,
коли вже руки надрізають сухожилля
різьблячи тонкі покриви шкіри,
коли вже хтось давно забутий кидає камінь
тобі в груди,
варто зупинитись і важко видихнувши
частинки метану, просто
подумати чи варто знову усе починати.
