Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Жіноче щастя. !? - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Інна Серьогіна, 17.10.2012 - 23:21
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що підтримуєш, дякую Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ото, вже щастячко, дякую за гостини Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна за любов Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам. А час ніяк не повернути, на жаль Наталія Ярема, 16.10.2012 - 20:38
Таке воно життя! А життя-це і є щастя!!! "Хіба ж це суєта? О, ні! Утіха!" Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко. Бо що утіха без суєти.Хіба ж ми інакше вміємо Салтан Николай, 16.10.2012 - 09:41
Гарно, чуттєво, емоційно, хвилююче Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Салтане, ти так все зрозумів, ніби разом писали, так і є, стараємось крихти хоча б зберегти Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, за візит нічний, гарних снів Lana P., 15.10.2012 - 22:22
P.S.-так, Таню, багато жінок живуть у такій рутині...Але погодьтеся, хіба про таке щастя вони мріють?
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно ж ні, та чомусь тягнемо все щоденно, неначе так і треба, про це і пишу, ніби жартома, а плакати хочеться, дякую за розуміння Тамара Шкіндер, 15.10.2012 - 22:20
І от, здається! я кожен раз думаю, чм віднайде хтось розраду у моєму вірші, а чи будуть модерновітехнології, черпаючи витвори"зібрань талановитих майстрів" наступати на п"яти. Тетяночко, вітаю вас!!! Ви пишете вірші! Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я рада, що саме в такому простому, життєвому епізоді,без привабливих образів, Ви вітаєте моє письмо, дякую щиро Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за такі слова Ліоліна, 15.10.2012 - 21:29
І от, здається!Знову добіжиш!!! і отак завжди але в клопотах сімейних стільки втіхи Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Твоя правда, Ліно, щасливі таки ми Lana P., 15.10.2012 - 20:47
перечитала ваш твір і ніби заново пройшлася по сюжету фільму *Москва сльозам не вірить*Нехай щастить! А вірш-у обране. Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано. Фільм я теж все дивлюсь (так часто повторюють),та вірш надихнули мої ЛГ і я змалювала, як кажуть, з натури. Отак летають, як я написала, повір. Але ж бачу, щасливі жінки, втомлені, але щасливі. Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, за коментар і зауваження. Є у нас дві можливості вжити слово, я вибрала такий варіант, більш колишній, ближчий мені. Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надюшо,хотілося змалювати всебічність нашої особи, дивує, що наша жінка, ще й щаслива у цьому "сімейному вирі" |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||