Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Розгубилась правда… - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тамара Шкіндер, 12.10.2012 - 13:19
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння і підтримку Салтан Николай, 12.10.2012 - 00:18
Зрадити комусь це страшно, та зрадити собі ....це ....кінець.....Гарно, сильно, мудро... Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую , Салтане, що відчув слово моє. Інна Серьогіна, 11.10.2012 - 23:03
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна , Інно, давно не чулися. Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, гірке, дякую що завітала на слово Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Правда, Наталко, і вже інколи так і приймаємо Крилата (Любов Пікас), 11.10.2012 - 21:49
Себе губити ми не будем, а от підтримать будь-кого, це зовсім інше, це не згуба. Та не хвалитимем облуду! Ліна Біла, 11.10.2012 - 21:33
Коли ж згубили ми себе?І те, що мали, особисте? актуальне питання! змушує задумуватись! Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що зрозуміли мої слова. Жаль, що справжності все менше у нашому житті |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||