День за днем, тижні і ро́ки,
я не чую твої кроки,
я не бачу твої тіні -
з заметілей в заметілі.
З закоконених туманів
марева зринають й в'януть,
ходять віями кривими,
гладять пальцями сухими,
просять обернути в тіні
з заметілі, з заметілі.
Лід зашерхнув,
білі тіні виринають з заметілі,
стукають в шибки мигтінням,
тихим схибленим сумлінням.
