Він дивився на мене з хіттю
Крізь розбещену вітром шибку.
В мертвих петлях, вальсуючи зрідка,
За вікном доліталось століття.
Небо стало дорожчим лотом,
Ним виляє над містом линва.
І кватирка товста лінива
Відкладає мене на потім.
Десь ключами – листи на Південь,
Поскидавши старі конверти,
Я ж – терплю два крила, що вперто
Зашнуровують в мене флюїди.
Так, не створена для істерик –
Розсипатиму в леті герци…
Він міг сісти мені на серце,
Але скло… розіб’є метелика.
, але жаль метелика 
