ще мить і знову північ,
щемить найбільше серце вночі,
сичів розбудили Амури,
спаливши любові свічі.
сичів не вгамуєш до ранку,
та чорнії думи не сплять,
терново-оливковим трунком,
у нетрях душі клекотять...
холодний ранок не близько,
гроза за вікном не вщуха,
так вогко, так холодно,слизько...
ох,лютує ж бо нічка лиха...
