В землі ще спить трава. Свої чубки
Пускає дерево плямисте.
Співає птах удалині
Павук плете намисто.
Побачить гусінь світ. Істота та,
Що певне думати не вміє,
Постійно мріє про політ.
Нарешті сонце гріє.
Жаліє літо нас. Тихий вечір
Доносить квітів п'янкий запах,
Іскриться ящірка в траві,
Вітрець лежить на вітах.
Уже нема братів. Вона згина
Все тіло і не знає точно,
Хто рівно плине в темряві,
Чом йти немає мочі?
Із неба горошить. Багряний лист
Спада на сонну землю мірно,
Ключі летять удалині
І спить дитя покірно.
Метелик бачить світ. Злітає вже
На чарівних дарах природи
Це диво! Рине, тане лід.
Злітає по пригоди!
А в серці спить журба. Розум даний,
Ми мрії владно вибираєм,
Комаха рада, що живе,
А щастя в нас немає.
