Я прокидаюсь в дірявій темряві,
моя нога застрягла в твоїй наповненій
ватою голові,
і я ходжу по стежках твого розуму,
витоптуючи сіль і кров,
а ти з дробовиком ламаєш карнизи моє квартири,
злущуючи останню шкіру у себе на руках,
і ця невагомість космосу в твоїй голові,
подрібнює мої ноги на потерті пластинки.
І твій мозок він кольоровий нагадує мені пластилін,
з твоєї голови я б зліпив єгипетського кота
чи просто Сфінкса.
