Безкрайня дорога, покрита мовчанням,
Холодна автівка, розбиті серця,
І рук не зігріти із термосу чаєм,
Біжиш за новим, потім кажеш: «Не ця!»
А я, ніби гумка, твій голос вбираю,
Останні секунди, і ось він, вокзал,
І я загублюся між пеклом і раєм,
Впаду на це місто, як літня гроза…
