Коли на серці біль розчарування,
І віщі сутінки чатують за вікном,
Віршами розіллю я прикрощі кохання,
Вінчаючи їх смутком та жагучим сном.
На тихий голос серця та журливий спів,
Озветься всесвіт до примхливого кохання,
Торкнеться павутинням неспокійних снів,
Отруєних гіркОтою страждання….
Біль той гіркий,та раптом мить чудова,
З’юрмиться в напівколо веселкове,
І зцілить душу росами діброви,
Яку вітають зорі світанкові….
Кохання втішене, мов птаха полетить,
А з ним і сон, який закреслить тишу, -
Він новим паростком надії воскресить,
Те щастя, що напоїть спраглу душу…
Дуже сподобався ваш вірш... Ми всі чекаємо чогось світлого, правдивого і справжнього... А також змушені терпіти біль, розпач і переживання... Але я думаю, що з часом настануть світлі дні і небо заблищить зірницями... Ви молодець, а вірш супер!!!
Раїса Гришина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ритм 11-12-11-12...збивається 
