Безвременно ушедшим от пагубных привычек.
Батогом по коняці: їдьмо!
Понесімося ген туди,
Де чаклує ретельно відьма,
Обертаючи душі в дим!
Бо спитати шалено хочу
Про закляття оте давно,
Що пірнає мені щоночі
У горлянку міцним вином.
Від питва не один загинув,
Проливаючи власну кров.
Хтось продовжує без упину
Заливатися в пеклі знов.
Повертай же до шинку, брате,
Бо скортіло, немов завжди,
Всіх до одного вшанувати
І напитися майже в дим!
