Безвременно ушедшим от пагубных привычек.
Запрягай, візнику, та їдьмо
Крізь гущавину ген туди,
Де ретельно чаклує відьма,
Обертаючи душі в дим!
Бо шалено спитати хочу
Про закляття оте давно,
Що пірнає тепер щоночі
У горлянку міцним вином.
Від питва не один загинув,
Проливаючи буйну кров.
Ну а деякі без упину
Чаркуватимуть в пеклі знов.
Завертай же до шинку, брате,
Бо скортіло, немов завжди,
Всіх до одного вшанувати,
Осягнувши відьмачий дим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1049171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2025
автор: Zorg