Осіння ніч, яка благала тиші,
Яскраві зорі впали враз до ніг,
І колискову місяцю колишуть
Вітри, що тут присіли на поріг.
Тумани заблукали до світання,
У мареві цім не знаходять шлях,
Розвіються, як зійде зірка рання,
Благословенням сонця на полях.
Зрадіє осінь знову дню новому,
І роси задзвенять наче кришталь,
Помандрувало літо в синю даль,
Але колись повернеться додому.
Галина Грицина.
