Один сумнівний на човні митець
В ранковий час заплів сітки у коси…
Ні!- не зорі, не мріям хмарочосів,
Не горам рік, ні хмарам накінець.
Тож переваж біліше над усе -
Шпангоут з бронзи тихо падай в штольню,
То буде сплеск весни і риболовлі
В раптово охолоджених глясе.
Шуми моє обійстя,
Шкрябай перст,
Бий у вікно підводних барабанів,
Забутих у глибинах океанів ,
Де в кожного свій особливий quest.
