Коли сонце своїм промінням зранку розсіває хмаринки, якраз в ту мить виходиш ти. Природа лагідно усміхається тобі, вітер шепоче на вухо ніжну мелодію, і дерева погойдучись підспувують йому. Серце наповнене чимось легким та безтурботним. Ти це та САМА людина. На диво це справді так. Намагаючись віднайти на питання відповідь чому все так є, я не розумію причин. Однак серце та підсвідомість чітко вказує напрям до ТЕБЕ...
