| Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Михайло Плосковітов: Віночок… - ВІРШ | 
|   |   UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії | 
|   
 
 
 | 
 
 
 Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.. 
 КОМЕНТАРІ Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00..я б піснею її не називав (занадто мало там приємних терцій) та я тоді загинув серед трав і, мабуть, та трава зросла у серці...   Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00..не треба сліз...цих крапельок душі вони аж надто гІркими здаються а я пишу свої прості вірші, вони частіше інших не вдаються....   Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Живу..живу (чи намагаюсь жити) Волошкою у пекло, а чи в рай… Нехай тепер палають смолоскипи Та й ти живи... а віршами згорай….   Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00..краси в житті не варто сподіватись хоча вона живе..вона живе а нам спочатку треба цінувати усе своє а не чуже-нове....   Тамара Шкіндер, 30.07.2011 - 11:45      " Я  у  волошках  зірваних  загинув, щоб у душі не проросла трава." Чудово!!!! Але, як на мене, я б слово"канва", оскільки це є полотно для вишивання, наприклад, на "букет волошок". З найкращими побажаннями!!!         Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00..канва як полотно...мені приємна хоч може трохи ріже ..ріже слух але повірте, що моя взаємність давно чекає теплих ніжних рук....   Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00Нехай в душі живуть ..живуть волошки У росах, у світанках, у житах... Шкода, що розбігаються доріжки, Бо зовсім не цінуються в літах.   Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00тут образ лиш один..моє єство його буває я не розумію немов якесь таємне божество закралося в мої сакральні мрії...   MADLEN, 30.07.2011 - 10:51так чутєво..ніжно написано про кохання...але сууммнооооо то як  ..не судилось тобі  недоля  постіль  з  іншим  слала,     З тих пір не ляже на твої коліна моя важка й непутня голова. Я у волошках зірваних загинув, щоб у душі не проросла трава.         Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00мій сум давно здається неподільним а я живу..чи може я живу хоча в житті стараюсь бути сильним і не у сні....скоріше наяву...   Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00..той буває інколи не часто буває часом проситься в рядок тоді слова спалахуються рясно у плетиві осінніх помилок...   Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00..а я чомусь писати не старався.. воно саме просилось на листок шкода, що я цій слабкості піддався у розпалі розніжених квіток...   Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00..та ну.то гарно, як квітують  квіти, цвітуть сади, а чи цвітуть жита перецвітають в серці самоцвіти, коли любов проходить золота...   | 
 |   
 | |||||||||||||||||||||||||||||||