На павутинні з інею крихкого
Солодкі сни спускаються на дах,
Зі стелі бісер сиплять на підлогу...
І серце б'є,вистукує "тік-так",
Рахує кожну світлу намистинку,
Що прокотилась килимом до ніг.
А тіло жде жаданого спочинку,
Пірнає в ковдру,мов у свіжий сніг
І віддається вмілому гіпнозу...
А сни-шамани сипляться згори
Солодким зіллям,краплями наркозу-
На мокрий дах з небесної чадри.
Прозорий дим в'їдається у губи,
Лоскоче вени запахом мигдаль...
Мені так тепло,затишно і любо,
Я засинаю...Падає вуаль...
/А тіло жде жаданого спочинку,
Пірнає в ковдру,мов у свіжий сніг/ - дуже ніжно, м"якенька ковдра свіженького сніжку... Як гарно про сон... Як же гарно...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сон-це найсолодше,що дано людині,це спокій і блаженство! Дякую,моя дорогенька! Нехай твої сни завжди будуть солодкими і приємними!
просто неперевершено. сподіваюсь. буде змога сказати більше. Це геніальна річ. Ви -- перлина в укр. поезії. Явище. Явление. Чудо і диво. І я рада,що мені пощастило...
Дякую за прекрасні квіти -- люблю квіти. і ваші вірші люблю. А вами щиро захоплююся.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну-у-у-у,перехвалили Ви мене зовсім,Валю...Яка з мене перлина,хіба що камінець звичайнісінький... Дякую за такі теплі слова!Приємно знати,що хтось цінує мою творчість. От Ваш "Хтось великий"-дійсно вартісна річ!