Я не плачу,але й не сміюсь,
непотрібним себе відчуваю,
і чи будем знову ми разом,
ти не знаєш,і я теж не знаю...
якісь дивні тепер відчуття,
переслідують душу мою,
я що ночі страждаю й сумую,
як пригадую усмішку твою..
і нема справедливості в світі,
коли любиш,непотрібний нікому,
не накажеш щоб тебе полюбили,
так і серцю не накажеш ти свому...
от і думай,що зробити і як дальше бути,
і навіщо закохався щиро так я,
навіщо душу з серцем віддавати,
навіщо присвячувати комусь життя...
та одне знаю я точно,
не зламати надію мою,
адже понад всього на світі,
я люблю тебе мила,люблю!:)
