Я стрибав через ватру, з коханою взявшись за руки,
В ніч купальську чарівну… - на жаль, в чудернацькому сні, –
Диво-зілля вплітали в вінок її вправнії рухи
І так легко на серці від того робилось мені.
Ми ж бо знали тоді, якщо руки вогонь не розлучить,
Будем разом довіку шляхи торувати в житті.
Плив рікою вінок, оминаючи вири і кручі.
Шепотів я слова – такі давні, жадані й прості.
Вже віднесла ріка і вінків тих, і років чимало,
А ми разом йдемо, оминаючи гать перепон.
Наші діти шукають тепер дивоцвіт на Купала.
… І не впевнений я, чи то дійсність була, а чи сон.
7.07.11
Аж дух перехопило!
Як ніжно! Як щиро!
"Вже віднесла ріка і вінків тих, і років чимало,
А ми разом йдемо, оминаючи гать перепон.
Наші діти шукають тепер дивоцвіт на Купала..."
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це, напевне, від того вогню купальського....
Дякую, щиро за позитивні емоції! Приємно....
