Смуга чорна, широка та довга,
Зграєю вороння проліта моторно...
І над моєю долею... кубла звива,
Роками дні мого життя клюва...
Вже все розтрачено до самої межі,
Рахую я роки та їх ті чорні дні...
Коли буде їм кінець, ти скажи?
Чи саван накинь на плечі мої.
Чекаю роками на білу смугу я,
А її все нема в житті й нема,
Тільки впала на скроні сивина,
Мабуть доля зі мною пожартувала...
Десь за горизонтом і туманом,
Мов укрита пуховим саваном,
Летить біла лебедина зграя
Й до мене смужкою повертає.
