Пишу – не можу говорити,
Мовчу – бракує слів,
Кричу в душі, не можу далі жити,
Боюсь, бо щось змінилося в мені,
Сміюсь, хоча нема на те причини,
І плачу, переходячи на сум,
Співаю кожної години,
І слухаю у серці дивний бум,
Стою і дивлюсь я у небо,
І уявляю я собі,
Що може десь, десь так далеко,
На небо дивиться й тобі,
Якщо вдивитись краще в зорі,
В прекрасне небо у ночі,
То можна роздивитись очі,
І губи що всміхаються тобі,
Ніч – одинокий художник,
А небо лляне полотно,
І якщо закохані очі,
То бачать картини його…
ID:
253089
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.04.2011 16:23:02
© дата внесення змiн: 11.04.2011 16:23:02
автор: буСька
Вкажіть причину вашої скарги
|
