Нас весна обіймає за плечі,
щастя брунькою вмить проросте...
Повертаються стаї лелечі...
все шепоче "кохаю тебе"....
Шепіт цей споконвічний любові
зможе кригу душі розтопить?
Серця біль сльозою живою
зможе дощ весняний загасить?
Я не знаю... хоч сонце вже ніжно,
світлом знову і знову надію дає,
але холод зими ще так міцно,
аж до болю, в обіймах тримає мене….
02.03.2011
в співавторстві з Л.
