Я хочу жити,
В цьому світі.
Я хочу вірити й любити!
Я хочу горе пізнавати,
І в щастя з головою поринати.
Я хочу бачить у житті,
Усі дороги, всі путі.
Знайти я хочу середину,
Між світлим й темним майбуттям,
І розділити все на половину.
І щастя й горе пополам.
А потім половинку щастя,
До половинки горя приєднать.
Між ними лінію провести і серединою назвать.
Цю середину позначила я б блакитним.
Я знаю запитаєте «Чому?»
Блакитний колір наші сльози .
Ми льємо їх, але кому?
Ми плачемо від щастя і від горя,
Вони об*єднають і радість й біль.
Від горя не плакати безглуздо,
Від радості свій сміх даріть!
А вже коли болить так сильно,
Що сльози виринають із очей.
Ви перейдіть на іншу половину
І подивіться в зад через плече.
Забудьте ті солоні сльози
І смійтесь зі всіх сил.
Забудьте всі образи й грози.
І сипте скрізь рожевий пил!
От бачите блакитна половина складається із зла й добра. Бо сльози можна розділити.
По іншому не розділи б, якою б середина не була.
А все ж таки на світлій половині,
Хотіла б залишатись я завжди,
Бо плакати від щастя люблю більше.
Від горя сліз чекати лиш біди.
Тому пізнати хочу те і друге,
Але у щасті хочу жити,
У нього поринати з головою,
Радіти вірити й любити!!!!!!!!!!!!!!!!
