Буває так, що слова не пишуться,
Хоч ти і чуєш їх десь в собі.
Свіча згорає, і дим колишеться,
А слів немає… Лиш тільки біль.
Між серцем десь і пером загатина,
І треба дуже багато сліз,
Щоб проломити… Щоб знов крилатими
Птахами стали твої жалі.
І ти збираєш до купи зливи,
І все чекаєш свого припливу…
Юлія Холод відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ви спробуйте читати так,як їде поїзд.
та-та-та-ТА-та та-та-та-ТА-та-та
та-та-та-ТА-та та-та-та-ТА.
Я дійсно не знаю,як називається кожен розмір і не можу з вами по сперечатися.Але вже багато років я пишу на слух і навчилася чути фальш.Тут я її не чую,хоч вбийте.Шкода,що не можу продекламувати.)
Без оцінки? не знаю...бо -тоді буду зовсім професійно дивитися, а люди, поети цього не люблять, я посто ставити, аби як - я не можу - в мене тоді помре Юхниця...
