Напевно правим був отой мудрець,
Який словами бив, як в барабани
Про те, що в світі всьому є кінець.
І тільки час зціляти здатен рани.
*******
Твої слова солодкі, як «Мартіні»
І очі сині дивляться з-під вій.
Я вже не бачу смутку навіть тіні
І з губ зірветься незбагненне «Мій».
********
Як пахнуть яблуні у цвіті,
Дивись, на сад упало небо.
Дива бувають в цьому світі
Та їх побачити лиш треба!
....
Відповідаю Вам віршами,
А очі дивляться з-під вій,
Слова солодкі і шершаві,
Немов "Мартіні"...
Тільки мій,
Той яблуневий, аж до неба,
Душі закоханої спів
Спадає цвітом,
Бачить треба...
Бо навіть думати не смів!
Журавка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я навіть думаю віршами,
Я під подушку їх кладу,
У вас не так, Господь із вами,
Бо квітнуть яблоні в саду.
Бо ви солодкий як мартіні,
Гірчить від ваших п"янких слів,
А я в слова не вірю нині,
Тим паче смутку віщих снів.
