То була ніч…глибока і безпросвітна. Він раптом прокинувся, розплющив очі, заглянув у темряву. Через відкрите вікно прохолодний вітер приніс її аромат. Цей аромат він уже майже забув. Лише від неї пахло жасмином і ще чимось неповторним. Лише від неї…Він більш не хотів спати, сів на ліжку, взяв до рук гітару. Спробував щось зіграти, але не виходило. Зірки світили у вікно…Чорт, йому згадалась та ніч, де був дах, вони і вино. Тоді зорі світили так само, тоді він знав, що таке щастя. Гітара повернулась на місце і він вперше в житті не міг підібрати музику, яку б зараз хотів почути. Раптово наткнувся на її фото. Вона така шалена та усміхнена сидить у нього на шиї, в зелених кедах і довгому шарфі. Тоді сказала йому, що не боїться смерті, не розуміє страху інших, саме тоді сказала йому, що кохає…Він раптом зірвався з ліжка, зупинився серед пустої кімнати. Йому здалось, що задихається. Але повінь спогадів заливала свідомість.
Згадались їхні сварки. Вона завжди божеволіла, коли він їй протирічив, кричала і кидала в нього його ж речами, йшла та голосно стукала дверима. Він і досі не знає куди зникала…Потім вона приходила, не сприймала жодних слів, він не мав змоги їх говорити, бо її поцілунки забивали реальність. Навіть сваритись з нею було незабутньо. Він підійшов до вікна, було чутно, як вдалині їде поїзд. Згадалось, як часто вони брали будь-які білети і їхали в чуже місто. Обожнювали потяги і такі подорожі, булки з корицею на вокзалах, каву з автоматів. Те все було у нього перед очима, пливло і перемінювалось. Він згадав світанок, що зустріли разом, один плеєр на двох, грозу, що була такою неочікуваною, дрижаки, що хапали тіло, її теплі долоні, свою куртку, що залишилась в неї…Він згадав все…Навіть те, як одного дня вона сказала, що її душа завжди буде з ним…Оговтався. Підлога була холодною. Він вирішив її сьогодні навідати. І треба обов’язково купити її улюблені квіти… Ну от він біля неї. У руках тюльпани…два…Вона зовсім не боялася смерті…Він тихо присів біля місця її вічного сну. І лише прохолодний вітер приніс звідкись її аромат…Аромат жасмину і ще чогось неповторного…
ID:
171288
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.02.2010 20:13:12
© дата внесення змiн: 11.02.2010 20:13:12
автор: Крапля неба
Вкажіть причину вашої скарги
|
