Я пташкою лечу до мами,
Коли так сумно на душі
Коли вже біль стискає груди
І сил не має далі йти.
Тоді до неї притулюся,
Немов до сонечка земля.
Води джерельної нап’юся
Із материнського тепла
І враз журба моя розтане
Немов сніжинка на руці
І в душу свято завітає,
Як перша квітка на весні!
