Я батькові цілую руки
Його безвтомні, золоті,
Що так працюють вони важко
У вирію буденності
І щедро ниву засівають
Тернисту, як цей шлях життя,
Але вже буйним урожаєм
Спітніла, вкривається земля.
Тоді душа його зрадіє
І соловейком задзвенить,
Що недаремна була праця
Цих рук батьківських, золотих!
