Жорстоко в серце б’ється вітер...
Чогось шукає там... Тебе?
Там тільки ті зів’ялі перші квіти...
І потемніле небо голубе.
Досить з мене!...дощем з очей.
Хіба так можна далі жити?
Нам не хватає тих ночей.
Ми не хочем про них жаліти.
Загас вогонь. просив-тримай.
Крізь пальці як пісок проник.
Тікає останній наш трамвай.
Як день за поворотом зник.
І може це не в'яжеться в віршах,
По-іншому не вмію жити.
Немає правди у моїх словах,
Я не навчилась так любити...
