Жевріє Аю-Даг на небосхилі,
Шепоче море,проводжа весну,
Забути погляд твій не в моїй силі,
Я вже душою більше не засну!
Вдивляюся у схили Аю-Дага...
Чомусь здається, не забула ти,
А серце мучить за прекрасним спрага,
А серце знов конає в самоті...
Невже усе життя лише чекати,
невже цю відстань не перемогти?
Самотність владно кидає за грати...
Далеко Аю-Даг...
ще далі ти...
