Неквапним рухом загорну
У саван білий ніч печальну.
Віддавши погляд їй прощальний,
У інший розшир відлечу.
Знайду заблукані слова,
Що не давали говорити
Про те як можна тих любити,
Кого забрала ніч чужа.
І диким словом відплачу
За світу незцілимі рани,
Усім огидливим тиранам,
Яких у болю утоплю
