Пам'яті Януша Корчака
Відважний майстре добрая людино
Усім ви в горі нагадать змогли:
Добро існує, хоч лиха година.
Проте Мацюся ви навіщо вбили
рукою друга? Це ж кінець сумний.
Жорстоко з ними обома вчинили.
Міг далі жити ваш король малий.
Міг працювати, малювать, любити...
Щасливим бути.. втрати біль тяжкий!
Ви змалювали: він умів простити
і цим шляхетність духу показав.
По-різному герої можуть жити
і автори... Буває, що спіткав
кінець. як в книзі, автора - чи майже
такий. Нагода, щоб читач згадав
героя - і про спільні риси каже.
коли смерть, в чомусь схожу. автор прийме.
Порівнюють тут жваво, не інакше.
Від натовпу хтось, хтось - в двобої гине,
Хтось у виставі хворого зіграє
удаваного - і земля поглине.
Чи долі жарт, чи книга так вітає.
Щоб спромоглось життя твір нагадати?
Є думка. Вибору для всіх немає.
Ви не від друзів мали смерть прийняти -
від ворогів. Та з дітьми прийняли,
яких би не змогли ви врятувати.
Так високо ви справи підняли.
Проте не зможе ваш читач забути
й Мацюся смерті.. Стільки днів спливли,
з'єдналися в роки... Як далі бути?
Тут суперечку важко подолать.
Як читачеві біль свій проковтнути?
Нехай героя будуть пам'ятать
Нехай його, жаліючи, згадають
Як буде лиху час протистоять...
Нехай шанують вас й не забувають!
15.04.2026
