Бринять безмежні небеса!
Наче землі свята оплата,
Благословенне тут життя,
Але гріхів ще так багато.
Коли покається цей світ,
А чи поклониться він Богу,
Прийде пора давати звіт
І йти від хатнього порогу.
І в цьому є життя вся суть,
Вона не завжди зрозуміла,
Міняє чорну - смуга біла,
Та зроблене не повернуть...
Навіщо ж Вічність для душі,
Коли гріхи і більш нічого,
Якби в житті не так спішив,
То б іншою була б й дорога.
Вже зрозуміло, що пора,
Землю весна в нове вдягає,
Почуйте, Бог до всіх благає,
Немає горя в мить добра.
Галина Грицина.
