Сухий кленовий лист залітає до хати разом з вереснем,
Ніч причаїлась на паркані, мов сива кішка.
З печі доноситься запах паростків, мокрої цибулі й сухої м'яти,
Остання смуга червоного світла згасає в небі.
Десь гримнули двері сараю, час уповільнив подих,
Тіні квітів на підвіконні стали важкими й густими.
В болоті — холодна й терпка журавлина зірка,
Осінь прохолодним рядном стелиться полем.
А ми, дивлячись у вікно на павутиння,
Стискаємо в долонях тепло, яке скоро зникне.
Але ще буде повернення, щоб згадати й осягнути,
Як зерно в надрах землі, яке чекає весни.