|
Стрів я галичаночку на покосах,
Як прудка «весняночка», стрічка в косах,
Став до щебетушечки загравати…
Проводжав чорнявую аж до хати.
Черемош виграє!
Ой, дівчино-серденько, де ж ти є?
А вона солодкими тче вустами:
«Буду, милий, ввечері, за стіжками…»
Ніби зачарований диво-зіллям
Пив я трунок повені без похмілля…
Черемош виграє!
Ой, дівчино-звабнице, де ж ти є?
Не було ні ввечері, ані зранку
Обдурила легіня ця панянка,
Як хмільний, тиняюся тут щоночі,
Пильно видивляюся карі очі…
Черемош аж гуде!
Ой, моя облуднице, де ж ти, де?
Через день покинув я злобувати,
Щоб забути стежку до тої хати,
Маю я напитися з відеречка,
Та й з відчаю скочити десь «у гречку»!
Черемош аж гуде!
Ой, кохання в серденьку пропаде!
Більш про тую вивірку не думаю,
Бо на Задніпрянщині іншу маю!
До стогів увечері ходить боса,
Молода, заквітчана, рудокоса!
Черемош аж сія!
Ой, дівчино, милая ти моя!
31.07.2025
Фото Ігоря Якубовського
ID:
1044803
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 31.07.2025 21:26:31
© дата внесення змiн: 31.07.2025 21:26:31
автор: Ірина Лівобережна
Вкажіть причину вашої скарги
|
