До тебе знову повернусь,
До своїх сліз, чудних ілюзій -
Того іще я забула,
Тому що згадую завжди,
Як я тебе колись любила,
Любила, плакала, горіла,
Пропала на вічні віки.
До тебе знову я пишу
Свій лист, як завжди, безнадійний,
Нікому, справді, непотрібний,
Та вже й самій собі бридкий.
Сьогодні ти, мабуть, із нею.
Чи, може, з іншою? Із кимсь,
Аби з ким-небуть, та не мною,
А я... роблю так, як і ти.
8 жовтня 2010 р.
