|
Небо сьогодні безхмарне.
Небо блакить огорта.
Сонце сія в ньому гарне.
Боже! Яка красота!
Погляд мій, як в океані,
Тоне у небі яснім,
Губиться, мов у тумані
Непроглядимім, мутнім.
Небо блакитне й безкрає.
Сонце, що в ньому пала,
Душу мою зігріває
Лагідно. Сонце тепла
Зовсім мені не шкодує
Так, як і світу всьому.
Щедро його бо дарує
Сонце мені та йому.
Я ж в ньому, наче купаюсь,
Ніби у ньому тону.
Ніжно я ним зігріваюсь
Після солодкого сну,
Що бачив я у години
Довгі, безмовні, нічні,
Після яких в пору днини
Сонце всміхнулось мені,
Як ніжно, любо та мило,
Наче матуся своїх
Діток, промінням збудило,
Віч ним торкнувшись моїх.
Сонце, тебе я кохаю.
Ти – це життя джерело.
Я залюбки поглинаю
Лагідне, ніжне тепло,
Що ти несеш, як дарунок
Той, що приймаю я, мов
Пристрасний, теплий цілунок,
Що означає любов.
Євген Ковальчук, 30. 07. 2021
ID:
1044042
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 19.07.2025 20:26:23
© дата внесення змiн: 19.07.2025 20:26:23
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
