Серед світу дотичного надлишку зла -
Мимохідь-має значення майже сакральне,
У півслові акценту людських узагальнень,
Де ординці потай визирають з-за скла,
Додаючи до мотанок вуду блакить,
В переходах підземних поточного часу,
Де сурма надихає блукати до сказу
У полоні життя доки те не згорить!
Та й тоді, вже на згарищах власних чеснот
Попри те що зла пика застигла в судомі,
Най тобі подарують місцину альбомі
Між вуглин ,що лиша’ться від дивних істот,
Щоб на тлі догораючих темних небес,
У останнього ангела з Неба навпроти,
Між слідів від копит золотої кінноти
Ти нарешті відчув як приходить прогрес…