я полотно візьму - тонке́
серпа́нне
до нього оберу мотив
і перший хрестик
в чисту неторка́нність
як перше слово
на нови́й папір.
не відрікаюсь від своїх минулих
червоно-чорних
й чорно-білих днин
беру з собою сто́сики паперу
де бу́ли списані рядки віршів.
все починати знову - так, напевно
я вишиваю долю як кортить
я обираю кольори й сюжети
звикаю
до своїх
барвистих крил.
мені пасують хмари
вітер
воля
те, що в житті було́ мені табу
кортить пізнати все і до оскоми
аби для жа́лю місця не знайшлось.
усе повинно бути - і печалі
і ра́дощі з усмі́шкою, й любов
слова не обираються зада́рма
́слова то є чуттів кармічний зойк.
я полотно обачно розгортаю
йому для стійкості - каркас дубових віт
розводжу фарбу, ниточки́ готую
і озираюся на шлях прожи́тих літ.
там є своя, не фоліантна мудрість
там тінь і світло, правильне і ні
знання, здобу́ті не в храмо́вних муках
там кодекс честі
там ножі в спині́...
