Десь між рядків неписаних поезій
Десь по між слів блукає самота
Шукає вислови віднайдених трагедій
Так душить доля втрачені чуття
Не вірю більше в погляди у душу
В слова як мед, що линуть з твоїх вуст
Але все ж якось жити поміж люду мушу
Рости у лісі, немов хиткий кущ
Життя долає сили мов заваду
Тримає на короткім повідку
Свою я душу кину мов поклажу
І може іншу в чомусь віднайду...