Руки найдорожчі, рідна мамо,
А в очах любов і доброта,
Від цієї згадки те́пло стало,
Ось, мої душевні сприйняття.
Скільки днів і скільки літ минуло,
А в душі усмішка дорога,
Без тепла на серденьку похмуро,
А була пора та золота.
Вигравало все: душа, природа,
Тріпотіло щастя у світах,
Не лякали холод і негода,
Як же пахнуть солодом літа.
Неймовірно світлом надихають
І у кожнім році - та любов,
Мудрості багаж нам залишають,
Розривають сутінки оков.
Вже й доросла та в дитинство лину,
А в душі усмішка дорога,
Усміхаюсь ніжно доньці й сину,
Ось і знов пора та золота.
Чудова лірика! 