Я завжди буду пам'ятати:
твою гру фортепіано
яке сердце колисало,
осінні вечори та запахи землі ,
як в покинутому домі
твій дзвінкий сміх лунав,
як любив тебе -
закреслюючи твоє ім'я...
Тепер я немов тінь -
в запустілім домі,
який був секретом.
Де кам'яні фігури стояли,
та в солодкому вині
мов у крові, тонули.
Кам'яні фігури палали,
та золотий купол дому -
як кохання згорав,
вогонь як маяк
змучені душі гукав -
в темний вир їх забирав...
Все ще, люблю..
"Спокойной ночи, милая принцесса"
