Вигин хребта – чарівливий: ніч й погляд,
Щоби здійснити усе, що бажаєш.
Здуєш з лиця дикий локон. Як доля,
Ти непомітно зорею розтанеш.
Очі блищать, – бо кохання не мало,
Місяць – самотній? Така дивина!
Тільки миттєвість – і ти досконала:
Випита мрія сьогодні до дна.
Усмішка вабить, ледь-ледь привідкриті
Губи червоні, «перлини»-зірки.
Щоб прикусити цілунком й ожити:
Так, безсумнівно! Цілунком п’янким.
Шлях золотиться в лісних анемонах,
Шкіра мов «персик». Чаруєш? Однак!
Серце рубіну – «троянда» червона,
Мовби приходить натхненна весна.
Тільки не рівня їй жодна істота:
Дівчина-кішка така неземна.
Тихо мурчала, підставив животик,
Поклик так манить весни! І «Няв-няв».
Впала на плечі: і нічка, і темінь,
Злилися ночі, що кішка – зіркам
Дивна Володарка. Линуть б до тебе!
Рватися в бій. Чи заснуть на стежках?
Кігтики м’яко торкаються тіла:
Кішка чи дівчина? Мрія? Життя!
Вогник очей – почуття. Променіла
Квітка душі. На віки: золота.
17.01.2025. 12:55. (2008)
