Знов квітнуть яблуні... їх пишний цвіт
наш тішить зір і душу звеселяє.
Цілує сонце, ясне, золоте,
пелюстку кожну й ніжно зігріває.
Приніс знов вітер тонкий аромат,
і легка радість ллється у серденько.
Люблю дивитись, як квітує сад,
із сонечком прокинувшись раненько.
Розсипалися промені ясні
по цвіту ніжному й по зелен-листі.
А на гілках виспівують птахи,
їх голоси, мов нотки-роси чисті.
Отак і ми на цій Святій землі
в любові скупані, теплом зігріті.
Є квіткою тут і людське життя,
й цвіте воно єдиний раз у світі.
Знов квітнуть яблуні... їх пишний цвіт
наш тішить зір і душу звеселяє.
Цілує сонце, ясне, золоте,
пелюстку кожну й ніжно зігріває.
Знайти нам шлях
У Ваш таємний сад,
Зробити все поспішно
Зворотним і віт'ємним час
Записаним буде в сторінку.
Гарно, написано, шановна Надійко! Натхнення Вам та Божого захисту!
Дуже гарно! Душевний вірш!
Отак і ми на цій Святій землі
в любові скупані, теплом зігріті.
Є квіткою тут і людське життя,
й цвіте воно єдиний раз у світі.