Криниця мудрощів наснилась
Я наче з неї пив і пив
І в ній моя душа втопилась
А з нею те, що я любив.
Втопились мрії, сподівання
Малі й недбалі з висоти
Втопилось пристрасне кохання
Пекельні крихти, діти хті.
Все стало ясне і прозоре
Зірки - прабатьківські світи
Спряла цю нитку німфа Ора
Ту, що не можна віднайти.
