Піщані скелі у пустелі,
Відкриті настіж всюди двері..
Розвіє вітер, рознесе..
Навіщо ж я пишу це все.
Ніхто ж буття не осягне.
Які там зорі,
Вітром в полі
Промчить життя,
Як й не було.
Скрізь зорі,
Ті, що в небосклоні
Піску кургани нанесло.
А що в пустелі
Проросло?
Душі оазис?
Лиш пісок.
Самотні скелі у пустелі.
Пісок.
Пісок.
Пісок.
Піски то вічності оселі?
Крупинки мук,
Годинник часу?
В пустелі Пекла на Землі.
Бархани ніби всі й живі.
Піщані скелі
Із піщинок
І зорі в небі золоті.