В місячнім сяйві краплями видно
Чорні твої зіниці.
Нині до ранку ми все ще рідні,
Потім навік - чужинці.
Ніжно-ласкаво шию торкає
Твій оксамит зап'ястя.
Зацілувати б з краю до краю
Горе моє щокасте.
Не розгадав я твої загадки.
Лиш би одну котруюсь.
Дай хоч красою собі на згадку
Вдосталь тепер налюбуюсь.
