Лиш двадцять вісім кроків до весни,
Лиш двадцять вісім спалахів світила!..
Дерева додивляються ще сни
Про теплий дощ і сонячні вітрила...
Їх кличе в небо пісня журавлів,
Вони ще снять веселки перевеслом...
Цей сон в бруньках пелюстям побілів,
Хоча на річці крига ще не скресла.
Ще проліски під ковдрою снігів,
Та сонце їх цілує на світанні...
Криштальним дзвоном криги онімів
Цей лютий, як акорд зими останній.
Так Анатолію,засніженою дорогою лютого ми йдемо до весни.І мабуть тому Боженько і придумав для лютого лише двадцять вісім днів. Сьогодні лютий відповідає своїй назві,та днів залишається все меньше... Весна вже за десять кроків...
Спасибі за чудового віршика!
Тепла,добра,затишку,натхнення і .....нових творінь,яких читати одне задоволення!
ДЯКУЮ! 
