*****
Як вірші я свої складаю,
То ні на що вже не зважаю,
В задуму глибоко пірнаю
Про світ, про те, що маю, знаю,
Про те, що в світі відчуваю,
Яку роль в нім відіграваю,
Яка моя мета у ньому.
Мені відомо, більш нікому.
Лиш погляд маю спрямувати
У власну душу й відшукати
У ній ту нотку життєдайну,
Водночас прóсту й незвичайну,
Ту нотку чистую, живую,
Заради кóтрої й існую,
Яка мене життям сповняє,
На гідний той шлях направляє,
Де мав би безперечну змогу
На серця поклик, не вимогу
Усупереч усім завадам,
Усім недолікам і вадам
Із чистим почуттям сумління
Знання і навички, і вміння
Знайти в собі, в собі відкрити
Й належним чином проявити
В імення блага вселюдського
І розвитку всього живого,
Та й потім їх не занедбати,
А всюди й завжди розвивати.
Євген Ковальчук, 19. 09. 2019
ID:
959216
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 09.09.2022 21:07:07
© дата внесення змiн: 09.09.2022 21:07:07
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
